Майстер-клас
"ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ НА УРОКАХ
У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ"

Узагальнення досвіду А.А.Резник (повний текстовий файл)

КРАМАТОРСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 35

З ПРОФІЛЬНИМ НАВЧАННЯМ

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОСВІДУ

учителя початкових класів

Резнік Анни Анатоліївни

ОРГАНІЗАЦІЯ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

НА УРОКАХ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку суспільства першочерговим завданням школи є виховання всебічно розвиненої людини. Сьогодні школа потребує такої організації своєї діяльності, яка забезпечила б розвиток індивідуальних здібностей і творчого ставлення до життя кожного учня, впровадження різних інноваційних навчальних програм, реалізацію принципу гуманного підходу до дітей .

Роль початкової школи в розв'язанні цього завдання вирішальна. У молодших класах закладаються основи знань, умінь і практичних навичок, які необхідні для дальшого навчання, формуються моральні риси і якості, вміння дітей самостійно оволодівати знаннями, пробуджується інтерес до навчання, до творчих пошуків. У молодшому шкільному віці важливим засобом ефективної навчальної діяльності залишається дидактична гра. Завдяки їй розвиваються всі сторони психіки дитини, закладається фундамент для її шкільного навчання.

У сучасний період реформування освіти в Україні та врахування психологічних основ організації навчального процесу проблема розвитку молодших школярів загалом і в грі зокрема набуває особливого значення.

Ігрові технології є однією з унікальних форм навчання, яка дозволяє зробити цікавими і захоплюючими не тільки роботу учнів на творчо-пошуковому рівні, але й буденні кроки з вивчення предметів. Цікавість умовного світу гри робить позитивною, емоційно забарвленою монотонну діяльність із запам'ятовування, повторення, закріплення чи засвоєння інформації, а емоційність ігрового дійства активізує всі психічні процеси і функції дитини.

Іншою позитивною стороною гри є те, що вона сприяє використанню знань у новій ситуації, таким чином, вивчений учнями матеріал проходить через своєрідну практику, вносить різноманітність і інтерес у навчальний процес.

Актуальність гри в даний час підвищується і через перенасиченість сучасного школяра інформацією. У всьому світі, і в Україні в тому числі, незмірно розширюється предметно-інформаційне середовище. Телебачення, відео, радіо, комп'ютер, глобальна мережа Інтернет останнім часом виливають на учнів величезний обсяг інформації. Актуальним завданням школи стає розвиток самостійної оцінки та відбору одержуваної інформації. Однією з форм навчання, що розвиває подібні вміння, є дидактична гра, що сприяє практичному використанню знань, отриманих на уроці і в позаурочний час.

Розділ 1. Дидактичні основи організації ігрової діяльності учнів

1.1 Ігрова діяльність в процесі розвитку особистості дитини як педагогічна проблема

Для того, щоб зрозуміти будь-яке явище, необхідно детально розглянути, вивчити і проаналізувати історію його розвитку. Це стосується і гри. Без розуміння того, як гру розглядали колись, неможливе усвідомлення її сьогоднішнього стану. Знання того, що таке гра, які її завдання і функції, як розвивається гра впродовж життя дитини є необхідним для результативнішого застосування гри у практиці навчання і виховання.

Значний внесок у вивчення дитячої гри зробили Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, Д. Б. Ельконін та інші. Першим серйозним кроком у цій сфері можна вважати дослідження Л. С. Виготського. Інтерес його до психології гри виник з однієї сторони у зв'язку із вивченням психології мистецтв, а з іншої — в ході вивчення проблеми розвитку вищих психічних функцій.

У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання. В грі діти перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути до чогось прекрасного.

Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитячого життя.

Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим видом діяльності – навчанням. Але гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя. Ігрова позиція – могутній засіб виховного впливу на дітей.

Про гру сказано багато гарних слів. Її називають джерелом радості, королевою дитинства і восьмим чудом світу. Гра є неминучим супутником дитини. Гра – це самостійна діяльність, в якій діти вперше вступають у спілкування з ровесниками, їх об’єднує єдина мета, спільні зусилля її досягнення, спільні інтереси і переживання.

Видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський промовив фразу, яка стала основою всього того, що містить у собі гра. Він ніби закликав: «Навчайте граючись, а граючись навчайте». Ось такий простий вираз, а містить у собі неабияку таємницю, яку Сухомлинський пропонує розкрити перед дітьми.

Ушинський вважав гру найважливішим видом діяльності дитини. Казав, що саме через гру дитина пізнає всі таємниці світу.

А. С. Макаренко писав: «Гра має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке у дорослого має діяльність, робота, служба. Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі» [3, c.75].

Отож, досвідчені педагоги вважали гру важливим методом навчання. За їх думками гра виховує, навчає, розвиває.

Всі визначення гри – правильні, бо гра для дитини – саме життя, з усіма його прикрасами, хвилюваннями, вдачею і розчаруваннями.

Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, бажання вчитися. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина «добудовує» в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Гра – це творчість, гра – праця.

Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання, дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функція діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

Задовольняючи дитячу допитливість, залучити їх до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв’язків між предметами та явищами допоможе гра.

Гра є самостійною діяльністю учнів, яка поступово перетворюється у засіб виховання і дає змогу використати її для розв’язання відповідних завдань.

Глибокому аналізу піддала гру Г. О. Люблінська. Вона вважає, що творча ігрова діяльність характеризується такими особливостями:

1. Гра є формою активного відображення дитиною навколишнього життя людей. Вивчення початкових форм гри та її розвитку в маленьких дітей показує, що вона виникає на основі наслідування і маніпулятивних дій з предметами. І чим більше можливостей для активної дії, тим цікавіша гра.

2. Характерною особливістю гри є сам спосіб, який дитина використовує у цій діяльності. Гра здійснюється комплексними діями, а не окремими рухами.

3. Гра, як і всяка інша людська діяльність, має суспільний характер, тому вона змінюється із зміною історичних умов життя людей. Ігри дітей змінюються, бо вони відображають життя, яке зазнає змін.

4. Гра є формою творчого відображення дитиною дійсності. Граючись, діти не прагнуть до точного і бездумного копіювання дійсності, а вносять у свої ігри багато власних вигадок, фантазії. У творчій грі дітей в найрізноманітніших поєднаннях переплітаються реальність і вигадка, прагнення до точного відтворення дійсності з найнесподіванішими порушеннями цієї реальності.

5. Гра — це оперування знаннями; засіб їх уточнення і збагачення, шлях виправлення, а, отже, і розвитку пізнавальних й моральних здібностей дитини.

Дещо новими і більш глибокими, на наш погляд, є висновки Д. Б. Ельконіна, які він отримав під час своїх довготривалих досліджень. Так, вчений довів, що гра, а саме рольова гра, є соціальною за своїм походженням і за своїм змістом. Він розкрив умови виникнення рольової гри на межі дошкільного віку, яка з'являється не спонтанно, а формується під впливом виховання — "гра в дошкільному віці є особливо сензитивна до сфери людської діяльності і міжлюдських взаємин". Основним змістом гри є людина — її діяльність і ставлення дорослих один до одного, тому що гра є формою орієнтації в задачах і мотивах людської діяльності. Гра є важливою умовою проникнення дитини в сферу соціальних взаємин, їх своєрідного моделювання в ігровій діяльності. Д. Б. Ельконін вважає, що "значення гри не обмежується тим, що у дитини виникають нові по-своєму змісту мотиви діяльності і пов'язані з ними завдання. Істотним є те, що в грі виникає нова психологічна форма мотивів. Можна припустити, що саме в грі відбувається перехід від мотивів, які мають форму афективно забарвлених безпосередніх бажань, до мотивів, які мають форму узагальнених намірів, що стоять на межі свідомого" [1, c.53].

Крім цього, на думку Д. Б. Ельконіна, у грі відбувається перебудова поведінки дитини — вона стає довільною. Під довільною поведінкою вчений розумів поведінку, яка здійснюється у відповідності з прикладом і контролюється шляхом співставлення з цим прикладом як з еталоном.

Великий вплив гра має і на розвиток інтелектуальної сфери дитини. У грі не тільки розвиваються, формуються окремі інтелектуальні процеси, операції, але і відбувається пізнавальна "децентрація", тобто змінюється позиція дитини у відношенні до оточуючого світу, формується механізм можливої зміни позиції і координації своєї точки зору з іншими можливими точками зору.

Отже, гра - це засіб широкої соціалізації, форма навчання конкретним формам соціальної поведінки.

1.2 Психолого-педагогічні особливості формування та використання ігрової діяльності в навчальному процесі початкової школи

Дидактичні ігри на уроках застосовуються у навчанні всіх вікових груп дітей. Особливістю їх є те, що вони створюються і розробляються дорослими для навчання дітей. Дидактичні ігри поєднують елементи навчання з радісною для дітей ігровою діяльністю.

Головний зміст дидактичних ігор на уроках полягає у тому, що дітям пропонується виконати задачу, яка складається дорослими у певній цікавій ігровій формі. Головна мета - допомогти сформувати пізнавальну активність дитини. Гра при цьому виступає не тільки як засіб закріплення знань, але як і одна з форм навчання. На відміну від усіх інших типів ігор дидактична гра має свою структуру: зміст, дидактичну задачу, правила та ігрові дії. Звідси можна побачити, що ігри з правилами беруть свій початок із сюжетно-рольових ігор. Існують різноманітні види дидактичних ігор: ігри з предметами, настільні ігри, словесні ігри та інші . Крім нового елемента гри (задачі), ще виділяють інші новоутворення: мотив дидактичних ігор починає все більше орієнтуватися не на процес гри, а на її результати.

Дидактична гри має сталу структуру, яка відрізняє її від інших видів діяльності. Структура дидактичної гри - це основні елементи, які надають їй форми навчання та гри одночасно: дидактичні та ігрові завдання, ігровий задум, ігрові дії, правила, пізнавальний зміст, результат. Дидактичні завдання визначаються вихователем відповідно до програми. Ігрові завдання - це завдання, які виконуються дітьми в ігровій діяльності. Постановка двох завдань (дидактичних та ігрових) відображає взаємозв'язок навчання та гри.

Ігровий задум в дидактичних іграх здебільшого виражений у самій назві. Ігрові дії надають дидактичній грі ігрової форми і викликають у дітей інтерес до її змісту. Вони полягають у перестановці предметів, їх збиранні, у розкладанні картинок, наслідуванні рухів тощо.

Кожна дидактична гра має правила, які підпорядковані ігровому задуму і змісту гри та водночас виконують дуже важливу функцію – організовують гру. Правила гри - це точно визначені вимоги до дітей. Основою дидактичної гри є пізнавальний зміст. Отже, дидактична гра належить до класу ігор з правилами, оскільки виділення і усвідомлення системи ігрових і навчальних задач відбувається за допомогою наявності певних фіксованих правил гри. Система правил кожної дидактичної гри дає змогу не лише визначити зміст освіти, що реалізується в грі, а й дозувати його, розподіляти за окремими навчально-ігровими циклами.

Ігровий кодекс задає часовий і організаційний режим навчання, визнає певний розпорядок, відповідно до якого нормується взаємодія молодших школярів між собою і з вчителем. Тому дидактичну гру можна трактувати, як форму навчання, де засвоєння змісту освіти під керівництвом вчителя опосередковано їхньою ігровою взаємодією, що регулюється певними, встановленими правилами гри, режимом.

В структурі дидактичної гри виділяють відносно самостійні елементи — гру і навчання, кожний з яких має складну організацію, що відображає їх специфіку. Третім основним елементом структури є ігрова модель, на основі якої тільки і може здійснюватись реальна ігрова взаємодія учнів між собою та з педагогом у процесі гри. Ігрова модель поєднує автора дидактичної гри та її учасників. Тому необхідно розглядати її з двох позицій.

З одного боку, це форма втілення авторського задуму, це форма відображення певних висновків про закономірності ігрової діяльності і навчання, про педагогічні умови ефективного застосування даної моделі, про характер взаємодії дітей та вихователів в ході гри і навчання. Вихователь переносить усі ці знання на ігрову модель, внаслідок чого вона стає результатом проективної діяльності педагога.

З іншого боку, ігрова модель стає вихідним елементом структури діяльності учасників, проектом здійснення цієї діяльності. Вона є ядром, організуючим стержнем дидактичної гри.

Порівняно з процесом проектування дидактичної гри в її реальному ході змінюється не лише місце ігрової моделі, але і зв'язок ігрової діяльності інавчання. Якщо автор гри підпорядковує ігрову форму змісту освіти, то суб'єкти дидактичної гри на основі ігрової моделі розгортають передусім ігрову діяльність. У свою чергу, гра виступає приводом для здійснення навчання і стає емпіричною базою навчальної діяльності. Це означає, що діти й учителі в межах ігрової діяльності є рівноправними партнерами.

Ігрова модель як один з основних елементів дидактичної гри містить в собі конкретний зміст освіти, чергова порція в кожному циклі дидактичної гри є метою навчання і об'єктом засвоєння молодшими школярами і встановлюється у дидактичному матеріалі. Двома іншими елементами -ігровий кодекс, що представлений системою правил та певний ігровий матеріал, що містить в собі засоби, через які реалізуються правила гри (жетони, фішки, опис правил, ролей, сюжету тощо). Ігровий кодекс та ігровий матеріал цілком підпорядкований змісту освіти.

Діяльність учасників дидактичної гри на уроках розгортається на основі навчально-ігрових задач, які являють собою органічний синтез ігрової й навчальної задачі. Ігрова задача виступає як привід для звернення дітей до навчальної задачі . Вона створює установку і психологічну готовність молодших школярів до виконання навчальних дій, формуючи тим самим мотив навчальної діяльності. В свою чергу розв'язання навчальної задачі сприяє засвоєнню дітьми чергової порції змісту освіти й наповнює ігрову діяльність новим поглибленим теоретичним змістом.

На відміну від системи навчальних задач, на яких розгортається навчання у традиційних його формах, система навчально-ігрових задач у дидактичній грі не завжди буває представлена у явному вигляді, а послідовність зміни цих задач у процесі гри заздалегідь не визначена. Саме невизначеність ігрового процесу, непередбачуваність його розвитку є найважливішою процесуальною характеристикою ігрової діяльності.

Отже, дидактичні ігри є невід'ємною частиною навчального процесу, які активізують активність дітей, вчать застосовувати набуті знання на практиці.

1.3 Роль дидактичних ігор в розвитку індивідуальних здібностей дитини

В даний час школа потребує такої організації своєї діяльності, яка забезпечила б розвиток індивідуальних здібностей і творчого ставлення до життя кожного учня, впровадження різних інноваційних навчальних програм, реалізацію принципу гуманного підходу до дітей. Школа надзвичайно зацікавлена у знанні про особливості психічного розвитку кожної конкретної дитини.

Рівень навчання і виховання в школі значною мірою визначається тим, наскільки педагогічний процес орієнтований на психологію вікового та індивідуального розвитку дитини. Це передбачає психолого-педагогічне вивчення школярів протягом всього періоду навчання з метою виявлення індивідуальних варіантів розвитку, творчих здібностей кожної дитини, зміцнення його власної позитивної активності, розкриття неповторності особистості, своєчасної допомоги при відставанні в навчанні. Особливо важливо це в молодших класах школи, коли тільки починається цілеспрямоване навчання людини, коли навчання стає провідною діяльністю, в лоні якої формуються психічні властивості і якості дитини. Для молодшого шкільного віку характерні яскравість і безпосередність сприйняття, легкість входження в образи. Діти легко втягуються в будь-яку діяльність, особливо в ігрову. Вони самостійно організовуються в групову гру.

Результативність дидактичних ігор залежить:

- від систематичного їх використання;

- від цілеспрямованості програми ігор у поєднанні із звичайними дидактичними вправами.

Ігрова технологія будується як цілісне утворення, яке охоплює певну частину навчального процесу та об'єднане загальним змістом, сюжетом, персонажем. При цьому ігровий сюжет розвивається паралельно основному змісту навчання, допомагає активізувати навчальний процес, засвоювати ряд навчальних елементів. Складання ігрових технологій з окремих ігор і елементів – турбота кожного вчителя початкової школи.

Вивчений в процесі ігрової діяльності матеріал забувається учнями у меншій мірі і повільніше, ніж матеріал, при вивченні якого гра не використовувалася. Це пояснюється, перш за все, тим, що в грі органічно поєднується цікавість, що робить процес пізнання доступним і захоплюючим для школярів, і діяльність, завдяки участі якої в процесі навчання, засвоєння знань стає більш якісним і міцним.

Щоб учні по-справжньому почали вчитися, а не просто відсиджували урок, їх треба зацікавити - зазначити, що вони не знають того, без чого далі не зможуть. Крім того, діти мають зрозуміти, що на кожному уроці вони навчаються нового, бо урок, на якому лише повторюють матеріал, а не засвоюють нові знання, - згаяний час. Важливо, щоб учні ставили перед собою мету: я прийшов чогось навчитись, а наприкінці уроку знали відповідь на запитання: „Чого я навчився?”

Ефективним видом роботи, що сприяє мовленнєвому розвитку школярів, є ситуативні завдання. Вони стимулюють мислення й збільшують інтерес учнів до програмового матеріалу, підвищують їхню активність у формуванні знань, умінь і навичок - тобто пізнавальну активність.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися. самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

Проводити ігри, створювати ігрові ситуації, важливо на кожному уроці. Це особливо стосується 1–2 класів – перехідного періоду, коли учні ще не звикли до тривалої напруженої діяльності. Вони швидко стомлюються, притуплюється їхня увага, набридає одноманітність. Тому гра є засобом активізації навчання та виховання, один з найефективніших методів організації навчальної діяльності учнів початкових класів.

Гру можна пропонувати на початку уроку. Такі ігри мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитися і виділити основне, найважливіше, спрямовувати увагу на самостійну діяльність.

Ігри важливо проводити систематично і цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи і урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо.

1.4 Дидактична гра як метод навчання: характеристика основних понять проблеми

Гра і світ цікавого не перестають впливати на розвиток дитини в навчальному процесі школи. Гра допомагає активізувати навчальний процес, розвиває спостережливість дітей, увагу, пам'ять, мислення, збуджує інтерес до навчання. Урізноманітнення видів роботи із застосуванням гри знімає втому, гальмівні процеси мозку, загострює пам'ять.

Однак уже в молодших класах гра, її значення в навчальному процесі поступаються місцем перед навчанням. Навчання не можна пристосувати до дитячих розваг, навмисно полегшувати його тільки для того, щоб дитині воно не здавалось нецікавим. К. Д. Ушинський зазначав, що треба привчити дитину робити не тільки те, що її захоплює, а й те, що не захоплює.

Отже, дитину треба готувати до найголовнішої справи всього людського життя — серйозної, наполегливої праці, яка неможлива без напруження мислення. Завдання початкової школи — поступово навчити дітей долати труднощі не тільки фізичної, а й розумової праці, поступово прищеплювати дітям навички напруженої, творчої, розумової діяльності. Якщо дитині в навчанні все дається легко, то поступово в неї розвиваються лінощі мислення, що призводить до формування легковажного ставлення до життя і праці. Це свідчить про те, що застосування гри і використання цікавого на уроках повинно бути не надмірним і не штучним.

Дидактичні ігри можна включати в систему уроків. Це передбачає попередній відбір ігор та ігрових ситуацій для активізації різних видів сприймання та обмірковування, де їх використання найбільш своєчасне й ефективне порівняно з іншими методами. Педагогічні дослідження дали можливість виділити оптимальні способи використання ігрової діяльності в системі уроків:

- весь урок будується як сюжетно-рольова гра (наприклад, деякі уроки навчання грамоти, що мають на меті ознайомити дітей з новими звуком і літерою; уроки-мандрівки; уроки ознайомлення з навколишнім, розвитку мовлення тощо);

- під час уроку як його структурний елемент;

- під час уроку кілька разів створюються ігрові ситуації (за допомогою казкового персонажа, іграшки, незвичного способу постановки завдання, елементів змагальності тощо).

Головні умови ефективності застосування дидактичних ігор -органічне включення в навчальний процес; захоплюючий сюжет, наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування; обов'язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя дошколярів (його слова й рухи цікаві, несподівані для дітей) . Коли якусь гру використовують надто часто, виникає небезпека втрати інтересу дітей до неї, бо зникає новизна. У цьому разі не слід залишати незмінними ігрові дії, в зміст треба вносити щось нове: ускладнювати правила, змінювати предмети, включати елементи змагання, починати гру з несподіваної лічилки або ігрового зачину.

Пояснення вчителя під час проведення гри має бути лаконічним і зрозумілим, пробуджувати інтерес. Чим молодші учні, тим доцільніше не тільки пояснювати, як грати, а й показувати, як це робити. (Зрозуміло, участь класовода залежить від змісту гри.). Наприклад, гру «Відгадай», мета якої — розвиток зв'язного мовлення, вміння точно й коротко описати предмет, доцільно почати з розповіді-зразка, щоб діти зрозуміли, як розповідати про характерні ознаки предмета.

Деякі вчителі вважають, що дидактичні ігри найдоцільніше проводити наприкінці уроку, оскільки в цей час діти найбільше стомлені. Це не завжди правильно, нерідко саме ігрова ситуація може бути найкращим початком уроку. В ігровій формі можна ефективно ознайомити дітей з новим способом дій, пожвавити процес тренувальних вправ. Діти із задоволенням виправляють помилки Незнайка, «розмовляють» з Чомучкою, учаться в «лісовій школі» або діють разом з казковим героєм, виконуючи тренувальні вправи. В іграх-вправах молодші школярі знаходять виходи з числових лабіринтів, розв'язують ребуси, складають загадки. Усе це не тільки пожвавлює навчальний процес, а й запобігає втомі.

На уроках вчитель у поєднанні з іншими методичними прийомами використовує ігри, загадки, вікторини, ігри-подорожі залежно від теми, мети уроку, змісту навчального матеріалу, знань учнів та ін. Використовують їх як для перевірки і закріплення здобутих знань, так і для поглиблення та розширення їх на всіх етапах уроку — при подачі нового матеріалу, закріпленні вивченого.

Наприклад, загадку «У великій шапці на одній ніжці скік-поскік, під листочок зник» можна запропонувати перед початком вивчення теми «їстівні та отруйні гриби»; для закріплення теми «Ліс» використати загадки: «Навесні веселить, влітку холодить, восени живить, взимку гріє» (дерево) або «Навесні цвіте, влітку плід несе, восени не в'яне, взимку не вмирає» (ялина, сосна).

На уроці доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує багато часу на приготування обладнання, запам'ятовування громіздких правил. Перевагу слід віддавати тим іграм, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги.

Розділ 2. Використання дидактичної гри у навчальному процесі початкової школи

2.1. Класифікація дидактичних ігор

Місце і роль ігрової технології в навчальному процесі, поєднання елементів гри та навчання багато в чому залежать від розуміння учителем функцій і класифікації педагогічних ігор [3, c.38]. Класифікуються дидактичні ігри за декількома принципами:

1. За видом діяльності:

- фізичні (рухові),

- інтелектуальні (розумові),

- трудові,

- соціальні

- психологічні.

2. За характером педагогічного процесу:

- навчальні, тренувальні, контролюючі, узагальнюючі;

- пізнавальні, виховні, розвиваючі;

- репродуктивні, продуктивні, творчі;

- комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, психотехнічні та інші.

3. За характером ігрової методики:

- предметні,

- сюжетні,

- рольові,

- ділові,

- імітаційні,

- ігри-драматизації.

4. За ігровим середовищем:

- ігри з предметами і без них,

- настільні,

- кімнатні,

- вуличні,

- на місцевості,

- комп'ютерні

- з ТСО,

- з різними засобами пересування.

У розвиваючих іграх, в цьому полягає їх головна особливість, вдалося об'єднати один з основних принципів навчання – від простого до складного, з дуже важливим принципом творчої діяльності – самостійно за здібностями, коли дитина може піднятися до вершини своїх можливостей.

2.2. Функції гри в житті дитини

Гра - це природна для дитини і гуманна форма навчання. Навчаючи за допомогою гри, ми вчимо дітей не так, як нам, дорослим, зручно дати навчальний матеріал, а як дітям зручно і природно його взяти.

Вивчення нового матеріалу на уроках диктує доцільність використання ігрових технологій, що сприяють активізації пізнавальної діяльності учнів і приводять до більш осмисленого засвоєння знань. Застосування ігор підвищує міцність і якість засвоєння знань учнів, якщо ігри відбираються і конструюються у відповідності до змісту виучуваної теми, з цілями і завданнями уроків, використовуються в поєднанні з іншими формами, методами і прийомами, ефективними при вивченні нового матеріалу, чітко організовуються, відповідають інтересам і пізнавальним можливостям учнів.

В житті дитини гра виконує такі найважливіші функції:

- розважальну (основна функція гри - розважити, доставити задоволення, надихнути, розбудити інтерес);

- комунікативну: освоєння діалектики спілкування;

- самореалізації в грі;

- терапевтичну: подолання різних труднощів, що виникають в інших видах життєдіяльності;

- діагностичну: виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри;

- корекційну: внесення позитивних змін в структуру особистісних показників;

- міжнаціональної комунікації: засвоєння єдиних для всіх людей соціокультурних цінностей;

- соціалізації: включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм людського гуртожитку.

2.3 Загальна характеристика досвіду використання ігрової діяльності молодших школярів

Формування учня як самостійної, ініціативної, вдумливої особистості буде успішним, якщо вчитель потурбується про це з першого проведеного уроку. Тому одним з найперспективніших шляхів виховання активних учнів, озброєння їх необхідними вміннями і навичками, є впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають ігри.

Гра є незмінним важелем розумового розвитку дитини. Ігрова форма занять створюється за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які дозволяють активізувати пізнавальну діяльність учнів. Проведення ігор практикую систематично на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості.

Перед проведенням ігор з дітьми доступно викладаю сюжет, розподіляю ролі, ставлю перед дітьми пізнавальне завдання. Щоб гра не набридла, ускладнюю завдання, змінюю її. Готуючись до заняття, чітко продумую послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, її контроль, підбиття підсумків та оцінку. Захопившись грою, дитина не помічає, що вчиться, запам’ятовує нове, орієнтується у надзвичайних ситуаціях, поповнюється запас її понять, уявлень, розвивається фантазія.

Підбираючи для молодших школярів ігри, сприяю вводу учнів, під час навчальної діяльності, у ситуації пізнавальної активності, яка проявляється ситуативно і підтримується завдяки зовнішній стимуляції.

Діти постійно спонукають до пошуку нових ігор та використання їх у навчально-виховному процесі.

Працюючи над темою «Організація ігрової діяльності в початковій школі», основні свої завдання вбачаю в:

- розвитку творчих здібностей учнів;

- сприяння особисто–орієнтованому навчанню;

- розвитку креативних здібностей школярів через використання ігор;

- створенні сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини;

- урізноманітненні форм і методів навчання;

- нагромадження в учнів індивідуального досвіду пошукової діяльності.

Розвиток творчої особистості потребує відповідних умов, від яких залежить його ефективність, продуктивність виявів особистості як суб’єкта діяльності. Цьому найбільшою мірою сприяє навчально-виховний процес з єдиними підходами та вимогами до кожної дитини, наданням їй максимальних можливостей для виявлення і розкриття творчих здібностей учнів.

Гра розглядається як творча діяльність дитини в молодшому шкільному віці, і вона є постійною її супутницею, це – «чарівна паличка», за допомогою якої можна навчити дитину читати, писати, розв’язувати.

Гра – найбільш доступний для дітей вид діяльності. Цікава гра підвищує розумову активність учня і він розв’яже більш важке завдання, ніж на уроці. Гра для дітей – перша можливість проявити себе, самовиразитись і самоствердитись, тому в своїй роботі використовую розвиваючі ігри як засіб навчання і виховання.

Використовувати ігри починаю з 1 класу.

Застосовувати розвиваючі ігри потрібно на всіх предметах і це можна робити на різних етапах уроку.

Дидактичні ігри використовуються на уроках з усіх навчальних дисциплін початкової школи. Охарактеризуємо особливості використання ігрового методу у досвіді роботи вчителів початкових класів.

Вчитель може «повести» клас і в майбутнє, і в глибоку старовину, і в гості до морського царя. Важка і незвична для дітей робота зі схемами буде виконана з найбільшим ентузіазмом. Покажемо, як в цій грі можуть вживатися звукові схеми слова, які будуються впродовж всього періоду букваря навчання і які є основою для формування навиків читання і письма. Оскільки ігри зі схемами не обмежені запасом пройдених букв, вчитель може вільно імпровізувати їх сюжети по заданих зразках.

Гра «Яка буква заблукала?» [5, c.29]. Співвідношення звукобуквеної форми слова з його значенням - не елементарне, а досить важке завдання для дитини, яка тільки почала поєднувати звуки у слова. Багато дітей, «прочитавши» слово, не можуть відповісти на питання: «Яке слово ти прочитав?» Для того, щоб при читанні для дитини відразу постало завдання пошуку сенсу прочитаного, вводяться ігри із спотвореними словами. Характер спотворень повторює основні типи дитячих помилок в період букварного періоду навчання грамоти. Це перш за всепропуски, перестановки, заміни букв в сильних позиціях (там, де звучання співпадає з написанням). Помилок в правописі ненаголошених голосних, глухих і дзвінких приголосних діти поки не можуть помітити. Гра будується так. Вчитель показує дітям картинку з підписом і попереджає, що якась буква в підписі «заблукала». У дітей аркуш паперу, де вони повинні написати лише одну букву - ту, яка «заблукала» .

На уроках української мови учні з великим задоволенням грають у мовні розвиваючі ігри. Наприклад, при вивченні теми «Іменник» я пропоную такі ігри: «Допоможи рибалці спіймати потрібну рибку», «Допоможи Сонечку вгадати : істота чи не істота» .

При ігровій діяльності дитина спостерігає, порівнює, зіставляє, класифікує предмети, проводить доступний їй аналіз і синтез, узагальнює, а всі ці здібності розвивають креативну особистість. Креативна особистість – це творчо розвинена дитина, яка потім використовує ці знання на практиці, здатна за власною ініціативою реалізувати свій потенціал. Це потребує іншого підходу вчителя до своїх учнів, створення креативного середовища.

Розвиваючі ігри та нестандартні уроки (урок-гра, урок-подорож, урок-мандрівка, урок з використанням ІКТ, та ін.) роблять навчання легким, доступним, простим, цікавим. Нестандартні уроки доцільно почати з цікавого фрагменту. Наприклад, це може бути карта подорожі, план, макет квітучої галявини, острів скарбів….

Такі уроки та ігри сприяють всебічному гармонійному розвитку дітей, розвивають творчу особистість, сприяють розвитку пізнавальних інтересів, розумових процесів і позитивної мотивації до навчання дітей. Звідси випливає, що використання розвиваючих ігор та вправ на уроках є невід’ємною частиною навчального процесу.

Ігри спрямовані на розвиток логічного мислення, творчої уяви, на формування в учнів інтересу до навчання, допомагають створювати світогляд дитини, а також урізноманітнюють зв’язне мовлення учнів, формують критичне мислення дітей.

Починаючи з 1 класу, гра на моїх уроках стає важливою складовою навчального процесу. На уроках з української мови використовую такі розвиваючі ігри:

- «Грибочки»;

- «Складалочка»;

- «Конструктор»;

- «В зоопарку»;

- «Допоможи сонечку»;

- «Яке дерево загубило листочок» та багато інших.

Наприклад, на уроці вважаю доцільною грою на закріплення вивченого матеріалу – «Грибочки»:

Диби – диби, диби – диби –

Пішов дід по гриби.

Позбирати всіх не може.

Хто з вас, діти, допоможе?

На уроках математики учням подобаються такі ігри:

- «Допоможи чаклуну зварити чарівне зілля»;

- «Хто швидше спіймає рибку?»;

- «Катання на хмаринках»;

- «Шифрувальники»;

- «Футболісти»;

- «Долети до аеропорту» та інші.

На уроках з природознавства діти грають в такі ігри:

- «Космічний політ»;

- «Знайди серед тварин звірів»;

- «Чиє дитинча?»;

- «Жива та нежива природа»;

- «Лікарські рослини»;

- «Обери правильну дорогу» [2, c.12].

Також я із великим задоволенням використовую на уроках кросворди, вікторини, КВК, використовую ІКТ.

На уроках читання я вважаю, є доцільним використовувати такі методики, як інсценування казок, ляльковий театр, пантоміма, драматична розповідь.

Уроки з навчання грамоти (1 клас) починаються з мовних ігор: «Поїзд голосних», «Проколотий м’яч», «Пеньочки», «Впіймай звук», «Бджілка» «Дерево та хмаринка» [5, c.53].

Також ефективно використовувати усну народну творчість – найцінніше невичерпне джерело, завдяки якому активізується пізнавальна діяльність дітей, збагачується словниковий запас, формується самостійне мислення, розвиваються творчі здібності, спостережливість інтерес до рідного слова.

Загадка – це досить поширений жанр дитячого фольклору, метод народної педагогіки. Загадка розвиває мислення і мову дитини, її спостережливість. Кожна загадка містить нестандартне завдання, яке викликає жвавий інтерес. За допомогою загадок можна створювати проблемні ситуації на уроках української та інших мов, математики, предметів природничого циклу, а також проводити інтегровані уроки. Крім народних загадок, можна використати немало авторських загадок, що відображають явища природи, предмети побуту, техніки та ін.

За допомогою загадок можна проводити нестандартні уроки у формі КВК, заочних мандрівок у світ цікавого.

На уроці кмітливості робота над текстом загадок поєднується з певною інформацією про природні явища, життя рослинного чи тваринного світу, що взагалі цікавить дітей. Діти одержують домашні завдання: виготовити відгадки в малюнках, аплікації або вироби з пластиліну.

І ще одною, з можливих цікавих пізнавальних ігор, являється казка. Казки використовують з метою розвитку уяви. Гра називається «Продовж казку» [2, c.31]. Дітям пропонується нібито незавершена казка, для якої треба придумати закінчення. Кожна дитина має можливість казку закінчити по-своєму, тобто має ситуацію вибору. Це зацікавлює та розвиває творче мислення і уяву.

В. О. Сухомлинський радив педагогам якомога більше використовувати казку в роботі з молодшими школярами. Він рекомендував використовувати казку для словотворчості дітей.

В. О. Сухомлинський писав, що кожна дитина по-своєму талановита, має схильність до творчості. Але це бажання творити треба постійно стимулювати, відшукуючи методи, прийоми та форми роботи, які б сприяли розвитку пізнавальної активності дітей цього віку.

Процес навчання мусить давати школяреві якомога більше позитивних емоцій. Розумова діяльність буде цікавою лише тоді, коли є радість.

На уроках української мови я використовую словникові ігрові диктанти

. за допомогою гри-вправи «Чарівний мішечок» закріплюю різноманітні вміння й навички. Набір предметів у мішечку не випадковий. Він щоразу змінюється залежно від мети навчання: це можуть бути іграшки, в назвах яких є орфограми, на які треба звернути особливу увагу або дрібні речі, які треба описати.

У 2 класі на урок до дітей може з'явитися Казкар-Чарівник (тема: "Слова, що означають ознаки предметів") [2, c.48].

Вчитель: Не за горами високими, не за лісами густими, не за морями глибокими, а десь тут, недалеко, була невеличка казкова держава. Були там люди щасливі, бо вміли помічати красу земну: небо голубе, хмари біленькі, першу зелень і дощик сріблястий, - все навколо викликало у них радість, захоплення. Королева Веселка сіяла в душі людей почуття доброго і прекрасного.

Одного разу трапилась біда. Злий-презлий чарівник відняв у людей радість. Він розсіяв, розвіяв усі кольори добра і радості.

Казкар-Чарівник: - Діти, я отримав від мешканців казкової держави лист-прохання. Послухайте й допоможіть їм. Введіть у текст слова-ознаки.

На кожній парті ‑ листочки з творчим завданням (діти працюють по парах).

Не впізнати ... лісу ... листочки тріпочуть на ... вітрі. ... листя застелило ... землю. ... виглядають ... шапочки ... грибів, пишаються ... підосичника. А під берізкою сховалися ... грибки на ... ніжках.

При формуванні природничих понять, зокрема під час вивчення теми "Звірі", корисно запропонувати гру "Хто де живе".

На дошці записано дві моделі слів.

Хто живе?
Кріт
Ведмідь
Білка
Горобець
Де живуть?
Барліг
Дупло
Гніздо
Нірка

Де живуть?
Барліг
Дупло
Гніздо
Нірка
Хто живе?
Кріт
Ведмідь
Білка
Горобець

Капітан двох команд мусить швидко в першому випадку розселити тварин, в другому - правильно написати назви тварин на дошці. Пожвавлення може внести унаочнення. (До таблиці приклеюються поліетиленові кишеньки, куди можна вставити вирізані з картону фігурки тварин).

Вивчаючи спільнокореневі слова, пропоную дітям гру «Лото». Кожен учень має картку, розкреслену на шість клітинок. У кожній клітинці різні слова. Вчитель-ведучий має набір коренів слів, які оголошуються послідовно всім гравцям. Діти аналізують оголошений корінь слова, виділяють в кожному слові на власній картці корені слів і, якщо співпадають корені, слово закривається. Виграє той, хто найперший закриє слова. Під час опрацювання правил на уроках української мови впроваджую гру «Знайди ознаку».

На уроках читання під час розчитування застосовую ігри «Піраміда», «Падають шишки». Дуже корисними є спеціальні ігри на розвиток пам’яті, вироблення стійкої уваги: «Засічка – кидок» (при слові «кидок» всі починають читати на максимальній швидкості, «засічка» - читання зупиняється), «Відгадай» (вибіркове читання), «Хвиля» (починають читати у довільному темпі вголос, поступово збільшують силу голосу, доходять до вершини і починають зменшувати). Є ігри, що вчитель використовує для читання в парах: «Луна або Папуги», «Вовчик і Зайчик». Одне речення читає один учень, а друге – інший. Потім читання повторюється знову. Під час читання одним учнем, другий уважно стежить за правильністю [2, c.51].

В процесі ознайомлення дітей з ліричним жанром користуюсь різноманітними ігровими прийомами, які сприяють розвиткові умінь слухати, говорити і читати, дозволяють формувати уявлення учнів про віршовану форму, риму, систематизувати читацький кругозір, характеризувати авторів творів, що вивчаються, набувати досвід широкого розучування віршів. Так, при знайомстві з римою використовую гру «Схожі хвости» (мишка – кішка, Гришка, книжка, доріжка ...). Користуючись прийомом «Віднови вірші на основі рим», практично знайомлю дітей з римою. При виконанні ігрової вправи «Відгадай риму» формую в учнів почуття ритму і рими.

В процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, самостійно думати, розвивати увагу, спостережливість, кмітливість. Під час гри всі діти займають активну позицію. Розвиваючі ігри дарують радість і захоплення, пробуджують у душі кожного добрі почуття, роздмухують вогник дитячої думки і творчості. Відомо, що будь-які знання через гру засвоюються у 4-5 разів швидше, ніж у звичайному навчанні. Вона дає змогу привернути увагу й тривалий час підтримувати інтерес до тих важливих і складних завдань, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.

Урок-гру можна проводити і під час вивчення нового матеріалу і для підсумкової перевірки знань, узагальнення та повторення. На уроці природознавства при ознайомленні з темою «Жива та нежива природа» проводжу таку гру: «Допоможи Колючці знайти живу природу» [5, c.72].

На уроках природознавства вчитель у поєднанні з іншими методичними прийомами використовує ігри, загадки, вікторини, географічні ігри-подорожі залежно від теми, мети уроку, змісту навчального матеріалу, знань учнів та ін. Використовують їх як для перевірки і закріплення здобутих знань, так і для поглиблення та розширення їх на всіх етапах уроку — при подачі нового матеріалу, закріпленні вивченого.

Найефективніше використовувати гру при повторенні, коли виникає потреба перевірити знання про природничі об'єкти, вміння давати коротку характеристику їх, розподілити за певними ознаками на групи та ін. Для цього можна використати гербарії, колекції, різні види лото (біологічні, географічні, топографічні), вікторини, задачі і вправи тощо. Наприклад, можна запропонувати вибрати з гербарію рослини лісу і розподілити їх на дерева, кущі, трави; вибрати лікарські рослини лісу, рослини луків; культурні рослини розподілити на групи: зернові, технічні, круп'яні, пояснити, чому вони так називаються; вибрати з колекціїкорисні копалини, картини з зображенням тварин і пояснити їх; запропонувати вікторину «Перевірте, як ви орієнтуєтесь в природі» [5, c.87].

При повторенні іноді пропонується гра, коли вчитель називає предмети, серед яких треба визначити ті, які поставлені за умовою. Наприклад, учитель називає птахів, серед них треба виділити перелітні (при називанні зимуючих руки не підіймати). Подібні ігри допомагають не тільки виявити знання, а й виробляють уважність. Подача нового матеріалу у вигляді подорожі збуджує емоції дітей, розширює кругозір, викликає почуття гордості за український народ, за свою Батьківщину.

Для розвитку кмітливості дітей широко використовують загадки. Вони дають не повний, але досить точний опис предметів або явищ природи. Навколишній світ дає великі можливості для створення різних загадок про рослини, тварин, явища природи. Загадки можна використати на різних етапах уроку. Для цього вчитель заздалегідь підбирає їх відповідно до теми і мети виучуваного матеріалу і визначає, на якому етапі доцільніше їх використати. Можна використати загадки на початку викладання нового матеріалу як цікаве введення в світ того предмета або явища, про які йтиметься на уроці. Наприклад, загадку «У великій шапці на одній ніжці скік-поскік, під листочок зник» можна запропонувати перед початком вивчення теми «їстівні та отруйні гриби»; для закріплення теми «Ліс» використати загадки: «Навесні веселить, влітку холодить, восени живить, взимку гріє» (дерево) або «Навесні цвіте, влітку плід несе, восени не в'яне, взимку не вмирає» (ялина, сосна).

Наведемо добірку ігор разом з етапами та вимогами до їх проведення, які використовують вчителі на уроках природознавства [2, c.44].

«Хто далі пройде»

У грі можуть брати участь 5-6 учнів, решта — спостерігає. Учасники гри стають уздовж стартової лінії. Ведучий пропонує кожному пригадати найбільше назв дерев і кущів.

Зміст гри: кожен з учасників, йдучи (по черзі) вперед від лінії старту, повинен голосно вимовляти при кожному кроці назву дерева або куща. Зупинятися не можна. Як тільки учасник гри, зробивши крок, не назве дерева, він повинен зупинитися і присісти. В гру включається інший учень. Виграє той, хто пройде далі за всіх. Ведучий супроводжує кожного учасника і стежить, щоб він не сповільнював кроку. Гра проходить дуже жваво. Вона тренує пам'ять дітей, допомагає запам'ятати назви дерев і кущів, які вони побачили під час екскурсії.

Подаємо цікаві завдання та матеріали до уроків природознавства [5, c.18].

1. Використовуючи малюнки тварин, впишіть у незаповнені клітинки пропущені у словах букви. Згори вниз прочитайте нове слово. Визначте, хто де живе, хто що їсть, яку користь мають люди від цих тварин.

2. Впізнайте зображені на малюнках плоди рослин. Впишіть їх назви у відповідні клітинки. Визначте, де вони ростуть, яка від них користь для людей, тварин.

3. Щоб зацікавити дітей природничим матеріалом, доцільно пропонувати кросворди, навчити розгадувати їх.

У початкових класах рекомендується якомога більше вправ проводити у формі гри. Розглянемо найпоширеніші математичні ігри [5, c.56].

1) Мовчанка. Для гри беруть яку-небудь геометричну фігуру, у центрі якої і по контуру записують числа. Біля числа, розміщеного в центрі, ставлять знак однієї з арифметичних дій. Сталим є число, записане в центрі. Гру проводять так: учитель показує указкою на одне з чисел, записаних по контуру, а діти виконують зазначену дію цього числа з числом, записаним у центрі. Викликаний учень записує результат. Решта учнів підняттям руки сигналізує про допущену помилку. Всю роботу виконують мовчки.

Гру можна змінити: учитель показує на число, а діти мовчки показують результат на розрізних цифрах. Великий інтерес викликають у дітей красиво оформлені "мовчанки", наприклад „Хто найкращий капітан чи космонавт?"

2) Магічні, або цікаві, квадрати. Це квадрати, які складаються з 9, 16, 25 кліток (рис. 3). У клітках мають бути записані такі числа, сума яких у всіх напрямах (рядках, стовпчиках і діагоналях) однакова. В одному випадку всі числа задані - квадрат заповнений (див. перший квадрат). Треба перевірити, чи є квадрат магічним. У другому випадку в квадраті не всі числа задані, але названо суму (див. другий квадрат). Треба заповнити квадрат. У третьому випадку і числа не всі задані і суму не названо, треба ще знайти цю суму і після цього заповнити квадрат (див. третій квадрат).

Є й інші ігри: „Кращий обліковець", „Сходинка", „Лабіринт", „Математична естафета", відгадування чисел, задуманих дітьми, тощо. Усі вони сприяють розвитку навичок усних обчислень. Вибираючи гру, вчитель повинен керуватися тим, що це не самоціль, що тільки та гра на уроці принесе користь, яка за короткий час дає можливість виконати найбільше число операцій і охопити всіх учнів.

На математиці під час усної лічби пропоную учням ігри – «Шифрувальники», «Естафета». «Забий гол», різні варіанти графічних схем.

Ігри на уроках математики використовую для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і понять, для повнішого і глибшого їх осмислення, формування обчислювальних, графічних умінь і навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору. Пропоную пограти «в магазин». «Продавець» і «покупець» швидко лічать, а діти стежать за правильністю розрахунків. Так у грі учні тренуються в додаванні й відніманні.

В процесі проведення уроків математики з елементами гри реалізуються ідеї співдружності, змагання, самоуправління, виховання відповідальності кожного за результати своєї праці, формується мотивація навчальної діяльності й інтерес до предмету.

Під час проведення ігор «Математичний струмок», «Зроби рівними», «Закінчи логічний ряд», «Художня математика» формую обчислювальні навички, вчу доводити своє міркування.

Навчаючи учнів логічно мислити, аналізувати, виділяти головне, робити висновки, враховую і те, що не всі школярі однакові за рівнем розвитку мислення, уваги, вмінням слухати і виконувати завдання. Вдало підібрані ігри допомагають зацікавити учнів щодо виконання будь-якого завдання.

На уроках математики використовую і спортивні ігри. Заздалегідь готую картки з прикладами і відповідями. На одних картках відповіді правильні, а на інших неправильні. По черзі показую картки, а учні у відповідь роблять певні рухи (при правильній відповіді – руки вгору, при неправильній – руки вперед). Гімнастичні вправи використовую різні.

Використовуючи інтелектуальні ігри («Що? Де? Коли?», «Брейн-ринг», і т. д.) треную у дітей кмітливість, швидкість реагування, пам’ять, уміння узагальнювати.

Не слід забувати і про інші предмети. На уроках «Основи здоров’я», «Трудове навчання», «Образотворче мистецтво» я також використовую ігри. На уроці з основ здоров’я при вивченні теми «Корисні та шкідливі звички і їх вплив на здоров’я» у 2 класі дуже цікавою грою на закріплення матеріалу є – гра «Корисно – шкідливо».

Виконуючи вимоги програми з основ здоров’я використовую практичну, ігрову індивідуальну та групову діяльність учнів. З метою закріплення вивченого матеріалу на уроках застосовую гру «Фантазери» (Про що може мріяти здорова людина), гру-пантоміму «Без слів» (Розказати, чим найбільше ви любите займатися у своєму куточку відпочинку), «Вгадай страву за описом», яку учні виконують в парах. Не менш цікавою є гра-подорож по річці Охайність [2, c.34].

Використовуючи ігри екологічного спрямування («Якби я був…», «Склади розповідь», «Допитлива ворона») даю дітям зрозуміти, що нерозумне втручання в природу може викликати істотні зміни як усередині самої екосистеми, так і за її межами. Переконана, що під час таких ігор у дітей розвивається також готовність до правильної взаємодії з довкіллям. В позаурочний час використання рухливих ігор екологічного спрямування сприяє формуванню в учнів таких позитивних моральних рис, як співчуття, співпереживання, доброту, милосердя.

Крім ігрової діяльності навчання я також використовую на уроках – колективно-групове навчання, елементи проектної технології, інформаційні технології.

Завдяки успішному проведенню ігор розвинулася пізнавальна самостійність учнів. Така організація здобуття знань дає змогу максимально активізувати навчально-пізнавальну діяльність учнів на уроках і водночас сприяє не тільки підвищенню якості навчання, а й забезпеченню емоційного благополуччя та психологічного комфорту кожній дитині вже з перших днів навчання у школі. В процесі проведення уроків з елементами гри, реалізується ідея співдружності, змагання, самоуправління, виховання відповідальності кожного за результати своєї праці, а основне – інтерес дітей до навчання.

Завдяки ігровим формам занять вдалося залучити пасивних учнів до систематичної розумової праці, дати змогу дитині відчути успіх, повірити в свої сили. Учні, які були не дуже охочі до серйозного і систематичного тренування і які протестували проти вимоги «прочитай сторінку», змогли подолати труднощі читання саме через гру.

Після тривалого використання в навчальному процесі гри, знання учнів з усіх навчальних предметів покращилися.

Висновки

Гра є найбільш доступним для дітей видом діяльності, способом переробки отриманих із навколишнього світу вражень, знань, тому вона відіграє велике значення у психічному розвитку дитини. Можна виділити дві головні сфери життя дитини, які підпадають під вплив гри:

- пізнавальні процеси;

- виховання особистості.

В структурі дидактичної гри виділяють відносно самостійні елементи — гру і навчання, кожний з яких має складну організацію, що відображає їх специфіку. Третім основним елементом структури є ігрова модель, на основі якої тільки і може здійснюватись реальна ігрова взаємодія учнів між собою та з педагогом у процесі гри. Ігрова модель є тією ланкою, що поєднує автора дидактичної гри та її учасників.

Кожна дидактична гра має правила, які підпорядковані ігровому задуму і змісту гри та водночас організовують гру. Правила гри - це точно визначені вимоги до дітей. Основою дидактичної гри є пізнавальний зміст. Дидактична гра належить до класу ігор з правилами, оскільки виділення і усвідомлення системи ігрових і навчальних задач відбувається за допомогою фіксованих правил. Система правил дає змогу не лише визначити зміст освіти, що реалізується в грі, а й розподіляти його за окремими навчально-ігровими циклами. Тому дидактичну гру можна трактувати як форму навчання, де засвоєння змісту освіти під керівництвом вчителя опосередковане їхньою ігровою взаємодією і регулюється встановленими правилами.

Основна роль педагога під час організації гри — створити таке входження дитини в доросле життя з його, на жаль, жорстокими нормами, щоб головним чином не зашкодити дитині. Будь-яка інструментовка ігор виправдана ще й психологічно: у грі дитина безтурботна, психологічно розкута і тому більше, ніж коли-небудь, здатна на повне вираження свого індивідуального «Я». Важливим стає таке завдання для вчителів початкових класів: дати можливість кожній дитині через гру самореалізуватися як у процесі навчання, так і в позаурочній діяльності.

Працюючи над проблемою «Організація ігрової діяльноті в початковій школі» я переконалася, що саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між вчителем і учнем. Тому мені, саме завдяки ігровим формам навчання, вдалося залучити пасивних учнів до систематичної розумової праці, дати змогу дитині відчути успіх, повірити в свої сили, навчати без примусу, щоб кожен учень був не просто слухачем, а дослідником, фантазером, винахідником і просто жив щасливим життям спілкування.

ЛІТЕРАТУРА

1. Білоус Г.І. Бібліотека журналу «Початкове навчання та виховання» - Харків: Основа, 2012 р.;

2. Ворожейкіна О.М. «100 цікавих ідей для проведення уроку». – Харків: Основа, 2011 р.

3. Наволокова Н.П. «Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій». – Харків: Основа, 2010 р.;

4. Пономаренко Л.В. «Використання інформаційних технологій у практиці роботи початкової школи». – Харків: Основа, 2010 р.;

5. Стребна О.В. «Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи». – Харків: Основа, 2006 р.;

6. Програми для середньої загальноосвітньої школи 1 – 4 кл. - Київ: Початкова школа, 2006 р.;

7. Журнал «Початкове навчання та виховання». Добірка статей 2012 - 2013 р.;

8. Журнал «Початкова школа». Добірка статей 2011 – 2013 р.;

9. Журнал «Розкажіть онуку». Добірка статей 2012 – 2013 р.

Блог учителя початкових класів Ліцею № 35 Резнік Анни Анатоліївни

Мій досвід

ОРГАНІЗАЦІЯ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

НА УРОКАХ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1 коментар: